Звичайний вигляд Перегляд у МАРК Перегляд у ISBD

Щастя сім’ї трудової поезії Володимир Сосюра ; художник В. Й. Хоменко Текст

За: Сосюра, Володимир Миколайович.
Інтелектуальна відповідальність: Хоменко, В. Й [Художник] | Степанюк, Б. П [Редактор].
Вид матеріалу: Текст Текст Публікація: Київ Радянський письменник 1962Опис: 322 сторінки ілюстрації.Тематика(и): УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРАЖанр/форма: ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ВИДАННЯ -- ПОЕМИ -- ВІРШІІндекс УДК: 821.161.2(0.053.5"465*12/*15")
Вміст:
Щастя сім'ї трудової : поема; Мети все ближче сяйво п'ятикутне; Вітчизні – серця кожного биття; Під сяєвом величної зорі; Співа моя душа, прозора і крилата; Юрію Гагаріну; Кривавий захід огненно холов; День наді мною; Чи чули ви,як в дзвоні молотка; Я од пісні юний; О ні! В віках не одгриміли; Ми всі – весни і сонця побратими; Давно замовкли сурми бою; Вони пройшли, спокійні, повні сили; Ми за дружбу; Вона іде; Ідуть літа крилатою ходою; До перемог ми, як до сонця, звичні; Встають заводів силуети; Як радісно мені іти в каштанів шумі; Як радісно дихають груди; Де вхід в метро, де скло, і бронза, й мідь; Квітчастий день у вікна лине; Під ноги нам схилилась даль; Ленінська вулиця, рідна моя; Линуть птицями звихрені думи; Я до щастя звичний; Як я люблю тебе!; Як оспівати хочу; У териконах даль; Де ми зростали і любили; Струни; Іду... кроків луни; Як все змінилося для мене!; Співать я ніколи не покину; Вже замовкнули трамваї; Дощ пройшов, одстукав у вікно; І рейки й віадуки; Муляри; Хай і осінь, і дощ мочить квіти; Ранку осіннього злото; Брильянти рос укрили луг шовковий; Одгомоніли в полі трактори; Пожовтіла вже трава; Холоне синь Дніпра, у зелені садів; Все пролітають поїзди; Обійми для мене розкрили; Де тракторів грімливий крок; Нема Бахмутки, всохли луки; Гей, життя ясне моє!; Славить я люблю піснями; Природа!.. З нею я не сам; Весною купував я квіти ніжно-сині; Леліє вітер дерева; Сонце, моє сонце, мріє, моя мріє; День одсіяв і погаснув давно; Давно уже душа закохана моя; Я так люблю твої турботи; Шумлять дуби, весною пахнуть трави; Як синьо, як чисто, як свіжо кругом!; Летять хвилини, як лелеки; Я пам’ятаю чорний жах; Про що в росі задумалась земля?; Зняв ти чоло аж до зір над землею; Веснянійте, далі сині; Щебече серце...; В Орисі – братик; Світозарик зробив перший крок; Учись!; Поетам молодим; О щебечте, пташки, славте землю і небо; Ми йдем золотою землею; Пісня; Тихий вечір одсіяв; Небо, вітер і дороги...; З тобою ми багато літ; Знов сади квітчасті; Сіяло небо наді мною; Райдуга на небі барвно грає; Дощ пройшов шовковою ходою; Якби; Солов’ї; Одцвіли сади давно; Ластівки на дроті в сонця позолоті; Я дивлюсь на трави, а на травах – сльози; Чому?; Золоту тоненьку ніжку; Знов зоря світання; На квітках роса перлиста; Дерев люблю я древній світ; Акації; Ячмінь колоситься. Мовчать солов’ї; Давно зозулине"ку-ку"; Словацький зошит; Хвилюється, хитається трава; Знов прийшов рум’яний тихий вечір; День одсіяв неповторимо; Ридає арфою Еола; Нічка, як тінь невловима; З небесних голубих повік; Як радісно стає, коли запона ночі; Троянди в'януть,як у дні осінні; Неначе це було учора; Пам'ятаєш, як літом; Там десь далеко сад над синьою рікою; Моя душа, як арфа золота; Для мене ти така ж, як і була; Як вогнем запалає обличчя; Хай над чолом твоїм, що блідне; Комишеваха, Лоскутівка; Вона іде, неначе лине; Над туманами вкритою рікою; Знову віє даль весною; Очі; Неначе сон, весняні дні; Море... Де знайдеш для пісні слова; Про що шумлять листки в цей вечір, повний жури?; Вже холод осені я в теплім вітрі чую; Іще дерева віти голі; Дерева зеленіють весною; В'яне листя, в'яне, в'яне і жовтіє; Сталь; Вже по-осінньому шепочуть між собою; Пливе туман, як сон, з ріки; І все ніяк не замовчу я; Сонце впало за сині могили; З тобою ми ділили болі; Казки мені осінь шепоче; Сади багряніють навколо; Осінні стяги знову над землею; Листок осінній у задумі; Під небом чистим; Пташки покидають діброви; Шелестять листки червоні; Немов в павутинні сріблистім; Хай туман осінній бродить по землі; На флейті вечора заграла далина; Як посмутніла сива далина; На осіннюю ріллю; Смутніють уже небокраї; Сльози; Осінь за вікном; Є осінь у весни і в осені весна; Я бачу в золоті осіннім; Я пісню про щастя складаю; Йдемо... Відчувають долоні; Сумно вітер шепоче; Знов простягне в вітрах зима холодні коси; Зимі; Ми йдемо з тобою... В серці співні рими; Днів минулих серцю жалко; Живе народжує нове; Підіймаються крила душі; Хай лунають пісні; Як з бруньок розкритих листячко зелене; Щасливо співати і жити; Змалку знався я з бідою; Все бродить осінь за дверима; Знову я маленький... Літо, моє літо!; Там десь хлопчик маленький; Дивлюсь у даль я молоду; День пливе кудись, як човен; На тополі ворон кряче; І знову в'ється довгий шлях; Коли одинадцяте літо; Я знов про вчителя; Я пам'ятаю сталі спів; Були мені дні ті, як свято; Наче небо дзвеніло піснями; Шуміла осінь, наче злива; Очей сумних моєї неньки; Хтось батогом у небі цвейка; Гарячий день і даль далека; Копри, гаї, немов тумани; Даль. Димарів силуети; Все ніяк од згадок не засну я; Молоде обличчя; Ти йшла. Хитались два відерця; Я не забуду вітру гами; Співає пташка... Торка незримі струни; На землю пада лист брунатний; Труби над рейками, дим у блакиті; Крізь вогонь; Знов ешелон. Біля нього я знов; У лаві йшов; Над морем; Одесі; Лист Олександру Ковіньці; В береговий граніт дніпрові б'ються хвилі; Пісні молодіти, грати серця струнам; П. Г. Тичині; Лист Михайлові Доленгу; Знов сняться грози, у повітрі бій; Жито.
Мітки з цієї бібліотеки: Немає міток з цієї бібліотеки для цього заголовку. Ввійдіть, щоб додавати мітки.
    середня оцінка: 0.0 (0 голосів)
Тип одиниці зберігання Поточне розташування Шифр зберігання Стан Очікується на дату Штрих-код
Книга Філія №11 (Городоцька, 73)
821.161.2(0.053.5"465*12/*15") (Огляд полиці) Доступно 7000001791849

8000 примірників

Щастя сім'ї трудової : поема; Мети все ближче сяйво п'ятикутне; Вітчизні – серця кожного биття; Під сяєвом величної зорі; Співа моя душа, прозора і крилата; Юрію Гагаріну; Кривавий захід огненно холов; День наді мною; Чи чули ви,як в дзвоні молотка; Я од пісні юний; О ні! В віках не одгриміли; Ми всі – весни і сонця побратими; Давно замовкли сурми бою; Вони пройшли, спокійні, повні сили; Ми за дружбу; Вона іде; Ідуть літа крилатою ходою; До перемог ми, як до сонця, звичні; Встають заводів силуети; Як радісно мені іти в каштанів шумі; Як радісно дихають груди; Де вхід в метро, де скло, і бронза, й мідь; Квітчастий день у вікна лине; Під ноги нам схилилась даль; Ленінська вулиця, рідна моя; Линуть птицями звихрені думи; Я до щастя звичний; Як я люблю тебе!; Як оспівати хочу; У териконах даль; Де ми зростали і любили; Струни; Іду... кроків луни; Як все змінилося для мене!; Співать я ніколи не покину; Вже замовкнули трамваї; Дощ пройшов, одстукав у вікно; І рейки й віадуки; Муляри; Хай і осінь, і дощ мочить квіти; Ранку осіннього злото; Брильянти рос укрили луг шовковий; Одгомоніли в полі трактори; Пожовтіла вже трава; Холоне синь Дніпра, у зелені садів; Все пролітають поїзди; Обійми для мене розкрили; Де тракторів грімливий крок; Нема Бахмутки, всохли луки; Гей, життя ясне моє!; Славить я люблю піснями; Природа!.. З нею я не сам; Весною купував я квіти ніжно-сині; Леліє вітер дерева; Сонце, моє сонце, мріє, моя мріє; День одсіяв і погаснув давно; Давно уже душа закохана моя; Я так люблю твої турботи; Шумлять дуби, весною пахнуть трави; Як синьо, як чисто, як свіжо кругом!; Летять хвилини, як лелеки; Я пам’ятаю чорний жах; Про що в росі задумалась земля?; Зняв ти чоло аж до зір над землею; Веснянійте, далі сині; Щебече серце...; В Орисі – братик; Світозарик зробив перший крок; Учись!; Поетам молодим; О щебечте, пташки, славте землю і небо; Ми йдем золотою землею; Пісня; Тихий вечір одсіяв; Небо, вітер і дороги...; З тобою ми багато літ; Знов сади квітчасті; Сіяло небо наді мною; Райдуга на небі барвно грає; Дощ пройшов шовковою ходою; Якби; Солов’ї; Одцвіли сади давно; Ластівки на дроті в сонця позолоті; Я дивлюсь на трави, а на травах – сльози; Чому?; Золоту тоненьку ніжку; Знов зоря світання; На квітках роса перлиста; Дерев люблю я древній світ; Акації; Ячмінь колоситься. Мовчать солов’ї; Давно зозулине"ку-ку"; Словацький зошит; Хвилюється, хитається трава; Знов прийшов рум’яний тихий вечір; День одсіяв неповторимо; Ридає арфою Еола; Нічка, як тінь невловима; З небесних голубих повік; Як радісно стає, коли запона ночі; Троянди в'януть,як у дні осінні; Неначе це було учора; Пам'ятаєш, як літом; Там десь далеко сад над синьою рікою; Моя душа, як арфа золота; Для мене ти така ж, як і була; Як вогнем запалає обличчя; Хай над чолом твоїм, що блідне; Комишеваха, Лоскутівка; Вона іде, неначе лине; Над туманами вкритою рікою; Знову віє даль весною; Очі; Неначе сон, весняні дні; Море... Де знайдеш для пісні слова; Про що шумлять листки в цей вечір, повний жури?; Вже холод осені я в теплім вітрі чую; Іще дерева віти голі; Дерева зеленіють весною; В'яне листя, в'яне, в'яне і жовтіє; Сталь; Вже по-осінньому шепочуть між собою; Пливе туман, як сон, з ріки; І все ніяк не замовчу я; Сонце впало за сині могили; З тобою ми ділили болі; Казки мені осінь шепоче; Сади багряніють навколо; Осінні стяги знову над землею; Листок осінній у задумі; Під небом чистим; Пташки покидають діброви; Шелестять листки червоні; Немов в павутинні сріблистім; Хай туман осінній бродить по землі; На флейті вечора заграла далина; Як посмутніла сива далина; На осіннюю ріллю; Смутніють уже небокраї; Сльози; Осінь за вікном; Є осінь у весни і в осені весна; Я бачу в золоті осіннім; Я пісню про щастя складаю; Йдемо... Відчувають долоні; Сумно вітер шепоче; Знов простягне в вітрах зима холодні коси; Зимі; Ми йдемо з тобою... В серці співні рими; Днів минулих серцю жалко; Живе народжує нове; Підіймаються крила душі; Хай лунають пісні; Як з бруньок розкритих листячко зелене; Щасливо співати і жити; Змалку знався я з бідою; Все бродить осінь за дверима; Знову я маленький... Літо, моє літо!; Там десь хлопчик маленький; Дивлюсь у даль я молоду; День пливе кудись, як човен; На тополі ворон кряче; І знову в'ється довгий шлях; Коли одинадцяте літо; Я знов про вчителя; Я пам'ятаю сталі спів; Були мені дні ті, як свято; Наче небо дзвеніло піснями; Шуміла осінь, наче злива; Очей сумних моєї неньки; Хтось батогом у небі цвейка; Гарячий день і даль далека; Копри, гаї, немов тумани; Даль. Димарів силуети; Все ніяк од згадок не засну я; Молоде обличчя; Ти йшла. Хитались два відерця; Я не забуду вітру гами; Співає пташка... Торка незримі струни; На землю пада лист брунатний; Труби над рейками, дим у блакиті; Крізь вогонь; Знов ешелон. Біля нього я знов; У лаві йшов; Над морем; Одесі; Лист Олександру Ковіньці; В береговий граніт дніпрові б'ються хвилі; Пісні молодіти, грати серця струнам; П. Г. Тичині; Лист Михайлові Доленгу; Знов сняться грози, у повітрі бій; Жито.

12-15 р.

Немає коментарів для цієї одиниці.

Ввійти у Вашу облікову скриньку для можливості публікувати коментарі.